Мы-Украинки

Издание Russia Today распрострало информацию, в Киеве частично изменилась программа празднования 9 мая, в частности, издание пишет о том, что КГГА приняла решение отменить военный парад в столице 9 мая в честь 69-й годовщины Победы.

"Вместо него планируются другие мероприятия - в Киеве пройдет концерт для ветеранов войны и труда во Дворце «Украина», а вечером в городе состоится праздничный салют. Основные торжественные мероприятия пройдут в парке Великой Отечественной войны и на Певческом поле", - сообщает RT.

"Вестям" прокомментировали данную информацию в КГГА. "Военного парада на самом деле не будет, но его не отменяли, потому что и не планировали. Торжеств при участии техники времен ВОВ не было в столице ни в прошлом, ни в позапрошлом году", - сказали нам в мэрии.

Впоследствии издание RT удалило материал с сайта russian.rt.com.

Народився 25 лютого 1914 року у місті Катеринослав, нині – Дніпропетровськ. З 1934 року працював вчителем Веселівської школи Межівського району Дніпропетровської області. У 1937-1939 роках – завідуючий Петропавлівського районного відділу народної освіти Дніпропетровської області. З жовтня 1939 по червень 1941 року – завідуючий Львівським міським відділом народної освіти.
З початку Великої Вітчизняної війни був евакуйований до Дніпропетровська. В серпні 1941 року був залишений Дніпропетровським обкомом партії для підпільної роботи в тилу ворога. До квітня 1942 року займався агітаційною роботою серед населення на окупованій території. Влаштувавшись робітником на залізницю, вів підпільну роботу. З вересня 1942 року працював у Дніпропетровську в німецькій фірмі "Українель" і вів роботу серед німецьких та італійських солдатів. У жовтні 1943 року вийшов на зв'язок з розвідвідділом 3-го Українського фронту. До січня 1944 року – завідувач сектору інформації Дніпропетровського обкому партії. У 1944 році пройшов спеціальну підготовку командира розвідувально-диверсійної групи в розвідшколі Головного розвідувального управління Генерального штабу (ГРУ ГШ) у Москві. Направлений у розпорядження розвідвідділу 1-го Українського фронту і призначений командиром розвідгрупи. В ніч на 19 серпня 1944 року на чолі розвідувально-диверсійної групи "Голос" під ім'ям "капітан Михайлов" десантувався в районі Кракова із завданням організувати розвідку військ, оборонних рубежів і військових перевезень противника. Був захоплений гестапо. Здійснивши втечу, Березняк продовжив розвідувальну роботу, значно розширив агентурну мережу, завербувавши понад десять цінних посадовців, які виконували завдання розвідки військ і військових об'єктів. У виключно складній обстановці Березняк проявив стійкість, мужність, ініціативу, уміння і наполегливість у досяганні мети.
З 1944 по 1945 рік групою було повністю розкрито краківське угрупування військ, до складу якого входило близько десяти дивізій, встановлено місця розташування штабів армійського та авіаційного корпусів, організовано і проведено диверсії на залізничних і шосейних комунікаціях супротивника. Всього командування фронту отримало від групи Березняка понад 140 радіограм з цінними розвідувальними відомостями про війська і військові об'єкти німців, розташованих у Кракові та його околицях. Ці відомості мали важливе значення для планування успішного проведення військами фронту операції з розгрому краківського угрупування противника. Група своїми діями врятувала Краків від руйнування, повернувшись після виконання завдання у розвідвідділ фронту і детально доповівши про дії групи. Факт затримання гестапо став причиною арешту капітана Березняка. Але після численних перевірок і за клопотання ГРУ ГШ він був звільнений і демобілізований.
У 1947 році закінчив Львівський педагогічний інститут. У 1945-1952 роках – завідуючий Львівським міським відділом народної освіти. У 1952-1954 роках – начальник відділу навчальних закладів Львівської залізниці. З вересня 1954 по вересень 1984 року працював начальником Головного управління шкіл в Міністерстві освіти УРСР. У квітні 1998 року завершив трудову діяльність на посаді старшого наукового працівника Академії педагогічних наук України і вийшов на пенсію.

Указом Президента України Леоніда Кучми № 703/2001 від 21 серпня 2001 року за особисту мужність і відвагу, героїзм і самопожертву, виявлені у виконанні особливо важливих завдань під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років розвіднику (майору "Вихорю") Євгену Степановичу Березняку присвоєно звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка".

Жив у Києві. Брав активну участь у ветеранському русі. Будучи членом Київської міської ради ветеранів України, часто зустрічався з солдатами, курсантами й офіцерами української армії, учнями шкіл та студентами вищих навчальних закладів. Його статті публікувалися у журналах і газетах.
Помер 23 листопада 2013 року. Похований у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища (дільниця № 52а, VIP-дільниця).
Заслужений учитель УРСР (05.1965). Кандидат педагогічних наук (1968). Генерал-майор (04.2005).
Нагороджений радянськими нагородами: орденом Жовтневої революції (03.1976), орденами Вітчизняної війни I (09.1965) та II (11.03.1985) ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора (02.1966), орденом "Знак Пошани" (03.1971), двома медалями "За трудову доблесть" та іншими медалями, Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР (02.1974), Грамотою Верховної Ради УРСР (02.1984); українськими нагородами: орденом "За заслуги" І ступеня (25.02.2009, за особисту мужність, виявлену в боротьбі з фашистськими загарбниками, вагомий внесок у розвиток ветеранського руху, патріотичне виховання молоді та з нагоди 95-річчя від дня народження), Почесною відзнакою Президента України (орден "За заслуги" III ступеня, 06.10.1994, за особисті заслуги в розвитку ветеранського руху, активну громадську діяльність та з нагоди 50-річчя визволення України від фашистських загарбників), орденом Богдана Хмельницького I (30.04.2005, за ратні і трудові заслуги, незламну волю, активну діяльність у ветеранських організаціях та патріотичне виховання молоді), II (19.02.2004, за особисту мужність і відвагу, проявлені при захисті державних інтересів, зміцнення обороноздатності і безпеки України) та III (14.10.1999, з нагоди 55-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, за мужність і самовідданість, виявлені в боротьбі з фашизмом у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років) ступеня; іноземними нагородами: орденом "Віртуті Мілітарі" (01.1964, Польща), орденом "Партизанський хрест" (07.1986, Польща), орденом Дружби (25.02.2004, Росія, за великий внесок у зміцнення російсько-українських дружніх відносин та активну громадську роботу), орденом "За заслуги перед Отечеством" IV ступеня (09.05.2007, Росія, за сміливість і мужність, проявлені в ході операції зі звільнення польського міста Кракова і запобіганню знищення його німецько-фашистськими загарбниками у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.); громадськими нагородами: орденом "За бойові і трудові досягнення" III ступеня (05.2001, "Золота Фортуна"), Золотим Знаком міста Кракова. За роботу в освіті нагороджений медаллю імені Н.К. Крупської, медаллю К.Д. Ушинського, медаллю імені А.С. Макаренка.
Почесний громадянин Києва (27.05.2004), Кракова, Дніпропетровська (25.07.2012), Новомосковська Дніпропетровської області. Почесний солдат Інституту військово-дипломатичної служби Академії збройних сил України (08.1998). Почесний академік Академії педагогічних наук України (2004). Почесний співробітник Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Почесний член Фонду ветеранів військової розвідки.
Автор понад 100 наукових праць з питань управління в системі народної освіти, навчання та виховання учнів, зокрема монографій: "Шляхи розвитку освіти на Україні" (1964), "Питання інспектування роботи школи" (1967), "Керівництво роботою школи" (1970), "Важлива ланка управління школою" (1981), "Керівництво сучасною школою" (1983). Його праці видавалися в Києві, Москві, Білорусії, Монголії. Автор книг-спогадів: "Я – Голос" (1971), "Пароль Dum Spiro" (1987), "Операция "Голос" (1992), виданих російською, українською, польською, болгарською, узбецькою мовами загальним накладом близько 2 мільйонів примірників.
Про діяльність групи Березняка у Кракові знято кінофільми: "Майор Вихор" (СРСР), "Врятувати місто" (Польща), документальні фільми: "Тепер їх можна назвати" (СРСР), "Операція "Голос" (Польща), "Майор Вихор. Правдива історія" (Україна).
21 лютого 2014 року ім'я Героя присвоєно Воєнно-дипломатичній академії. 25 лютого 2014 року Національним банком України введено в обіг ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену Є.С. Березняку.

День Победы в Киеве пройдет без военного парада
17 апреля 2013 г.
В честь 68-й годовщины победы в Великой Отечественной войне в Киеве не будет проводиться военный парад.

Вместо военного парада, как отметили в Министерстве обороны Украины, в Киеве пройдут концерты, шествие ветеранов и выставка исторической военной техники.

Утром 9 мая запланированы торжества на Майдане Независимости, в частности, «марш Победы» при участии ветеранов, а также праздничные концерты. В частности, 9 мая в Киеве выступят военные оркестры.

Кроме того, на главной площади страны на осмотр всем желающим выставят историческую военную технику.

Добавим, что праздничные мероприятия также пройдут и на территории Национального музея ВОВ. Там пройдет церемония зажжения Огня Славы, военно-исторический парад «Незабываемое», после чего запланирована концертная программа «Песни Победы».

Вечером 9 мая, в 22-00, в Киеве пройдет «Салют Победы».

Напомним, что в последний раз военный парад на День Победы проходил в Киеве еще в 2010 году. Уже в 2011 году состоялся «парад военной техники», а в прошлом году вместо парада прошел концерт военных оркестров.