Мы-Украинки

1 фото - зроблено мною, решта з інтернету

1. Вид на місто згори

2. Вхід в місто

3. Трішки фото зсередини міста, але оскільки просто місто я чомусь майже не фотографувала, вам доведеться милуватися цим красивим містом з моєю присутністю на фото






4. Захисні мури Котору

А це вже я на цьому поромі по дорозі в Дубровник

1. Вид на місто з моря

2. Трішки міських фото, на деяких може спостерігатись моє обличчя

Ступка Богдан Сильвестрович – народний артист України (1980), народний артист СРСР (1991), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993), лауреат Державної премії СРСР (1980), лауреат Міжнародної премії імені К.С. Станіславського (Росія, 1996), лауреат Премії незалежних критиків “Кришталева Турандот” (Москва, 2001), Академік-засновник Академії мистецтв України (з 1996), Академік кінематографічних мистецтв “Ніка” (2005 р.), академік Європейської кіноакадемії (2005 р.)

Кавалер орденів: Президентська відзнака “За заслуги” І, ІІ, ІІІ, ступенів; Дружби народів (Росія); Офіцерський Хрест за заслуги Речі Посполитої Польщі.

Видатний український актор театру і кіно Богдан Сильвестрович Ступка народився 27 серпня 1941 року в м. Куликів, Нестерівського району, Львівської області. 1961 року Б. Ступка закінчив акторську студію при львівському драматичному театрі ім. М. Заньковецької, а пізніше (1984 р.) заочний відділ театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого.

Творчий шлях розпочав на кону Львівського Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької у 1961 році Його вчителем по студії був режисер Борис Тягно – вихованець легендарного Леся Курбаса. Далі впродовж всього творчого життя актора його діяльність спрямовував видатний майстер режисури Сергій Данченко. У Львові були створені образи Володі (“В дорозі” В. Розова), Річарда та Едмунда (“Король Лір” В. Шекспіра), Дон Жуана (“Камінний господар” Лесі Українки), Треплєва (“Чайка” А. Чехова).

З 1978 року митець працює у Національному театрі імені Івана Франка. Галерея ролей, що він їх зіграв, продемонструвала самобутність виконавської естетики, яка, увібравши краще із здобутків попередників, переломляючись у часі, що його тонко відчуває актор, породжує у глядному залі потрясіння.

Першими на кону франківців створені такі видатні образи, як Микола в “Украденому щасті” І. Франка та Іван Войницький у “Дяді Вані” А. Чехова.

Творчому почерку Ступки Б.С. притаманне тонке відчуття жанру, стилю сценічного твору. Це обумовило різноплановість його образів. Він яскраво артистичний і неординарний в будь-якій виставі: Іван Петрович Котляревський – “Енеїда” І. Котляревського (за цю роботу актор удостоєний премії ім. І. Котляревського), Артуро Уї – “Кар¢єра Артуро Уї” Б. Брехта, Поприщин – “Записки божевільного” М. Гоголя. Мерлін – “Мерлін” Т. Дорста і У. Еллер, Поет – “Сни за Кобзаем” Т. Шевченка, Росмер – “Росмерсгольм” Г. Ібсена. На вищому градусі емоцій зіграні ним король Лір в однойменій трагедії В. Шекспіра та Едіп у виставі “Цар Едіп” Софокла, створеній на франківській сцені видатним грузинським режисером Робертом Стуруа. Автор психоаналізу Зігмунда Фройда у п¢єсі англійського сучасного драматурга Террі Джонсона “Істерія”. Серед ролей останніх сезонів І.Франко ,, Посеред раю на майдані” Кліма, Лев Толстой ,, Лев і левиця ”І.Коваль, ,, Мефістофель”, ,, Фауст”, ,,Легенда про Фауста” Йоганна Шпіса, Гейсельбрехта, Крістофера Марло. Лише неординарна, воістину глибока творча особистість спроможна осягнути геній славнозвісного психоаналітика. Фройд Ступки – це неймовірний синтез граничної правдивості і внутрішнього проникнення у саму сутність природи підсвідомості.

Особливою для актора є роль Тев¢є у виставі “Тев¢є-Тевель” за Шолом Алейхемом. Завдяки вилученій внутрішній енергії, проникливому відчуттю Істини Буття, український актор, створюючи образ молочника Тев¢є сягнув вершин духовності. За виконання цієї ролі актор удостоєний Національної премії ім. Траса Шевченка. В січні 2004 року під час показу 300 вистави “Тев¢є-Тевель” Б.С. Ступка був удостоєний Почесного титулу Честі із врученням ордену “Жива легенда”.

В 1997 та 1999 рр. Б.С. Ступка був визнаний кращим актором року. У 2003 р. актор був удостоєний премії“Театральний тріумф”.

Підтвердженням високого класу майстерності стала участь Богдана Ступки в міжнародних театральних та кінопроектах, які відзначені почесними преміями та нагородами. Серед них:

Гран-Прі на 7 Міжнародному кінофестивалі в Москві за краще виконання чоловічої ролі у фільмі Ю.Ільєнка “Білий птах з чорною ознакою” (1970р.

Гран-Прі на 26 Міжнародному кінофестивалі в Москві за краще виконання чоловічої ролі у фільмі Д. Месхієва “Свої” (2004 р.);

Приз жюрі кінематографістів ХІ Мінського міжнародного кінофестивалю “Листопад” “За кращу чоловічу роль” у фільмах “Свої” Д. Месхієва, “Водій для Віри” П. Чухрая, “Стара казка” Є.Гофмана (Польща, 2004 р.).
2005 р. приніс дві найвищі нагороди Росії: Національну премію Росії “Золотий овен” та премію “Ніка” – кінематографічних мистецтв Росії.

В жовтні 2008 року на ІІІ Римському міжнародному кінофестивалі нагороджений Срібним Марком Аврелієм за краще виконання чоловічої ролі ( фільм ,,Серце на долоні” спільний Польсько-український проект режисер Кшиштов Зануссі).

Понад 30 років Б.С. Ступка є однією із знакових фігур у кінематографі. На його творчому рахунку численні кінороботи, що їх актор створив в Україні, Росії, Югославії, Польщі. Серед них: композитор Леонтович “Дударики” (Україна), Керенський “Червоні дзвони” (Росія), Чепурний “Діти сонця” (Росія), Лисенко “Микола Вавілов” (Росія), Остап Вишня “Житіє Остапа Вишні” (Україна), Борис Годунов “Смерть Іоана Грозного” (Росія), Стальський “Пастка” (Україна), Сталинський “Гріх” (Україна), Протоієрей “Нині прослався Син людський” (Україна), Богдан Хмельницький “Вогнем і мечем” (Польща), Мазепа “Молитва за гетьмана Мазепу” (Україна), Чінгіз-хан “Чінгіз-хан” (Україна), Бєжнєв “Заєць над прірвою” (Росія), ,,Тарас Бульба” в однойменному фільмі (Росія).

З 30 грудня 1999р. по 30 травня 2001р. Ступка Б.С. працював на посаді Міністра культури і мистецтв України.

З 2001 року Ступка Б.С. – художній керівник Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Продовжуючи і розвиваючи традиції, закладені славними попередниками: фундатором театру Г.Юрою та багаторічним творчим побратимом С.Данченком, Б.С. Ступка вводить в репертуар незвичні для українського кону імена: класиків української літератури Г. Сковороди (“Буквар Миру”), Г.Кониського (“Трагедокомедія о воскресенії мертвих”), знайомить з давньою індійською культурою (“Шякунтала” Калідаси), творчістю польського класика ХХ століття С.І. Віткевича (“Мама, або Несмачний витвір...”), повертає на сцену Софокла та Ф. Достоєвського (“Цар Едіп”, “Брати Карамазови”). Прагнучи розширити художню палітру франківців, Б.С. Ступка запрошує на постановки режисерів із діаметрально-протилежними творчими засадами. З театром співпрацюють режисери з Росії, Польщі, Грузії, Канади. Сьомий сезон при театрі з ініціативи художнього керівника активно функціонує експериментальний “Театр у фойє”.

За останні сезони в трупу франківців влилося вісімнадцять молодих артистів, більшість з яких вже встигли завоювати прихильність глядачів та визнання в театральної громадськості.

З 2007 року Б.С.Ступка розпочав викладацьку діяльність в Національному університеті театру кіно і телебачення ім.І.Карпенка-Карого. Він є художнім керівником акторського курсу.

Декілька років тому театр ім. І. Франка став дійсним членом Міжнародного інституту театру, що не тільки сприяє популяризації українського театрального мистецтва у світі, а і є свідченням наполегливої цілеспрямованої діяльності художнього керівника Б.С. Ступки по ствердженню авторитету кращих здобутків національної культури.

Mогила на Чернечій горі стала Єрусалимом і Меккою українців. Tyт було заснуване "Братство Тарасівців", активісти якого творили партії, котрі проголосили 22 січня 1918 року незалежність України.
А 1978-го ветеран Організації українських націоналістів із Калуша Олекса Гірник спалив себе, протестуючи проти русифікації, саме на могилі Тараса Шевченка.


Одеська обсерваторія просила 1926 року встановити на Чернечій горі телескоп тому, що атмосфера тут - найпрозоріша в країні і за небесними світилами можна спостерігати весь день. А чому - невідомо...

Буревії не зачіпають дерева навколо могили Шевченка у радіусі 50 метрів. І якщо в розрізах гірської породи інших гір етапи творення Землі відображені послідовно, то в Чернечій найстаріші пласти - нагорі.

Гетьмани Іван Підкова, Яків Шах і Самійло Кішка, за переказами, заповідали поховати їх у Каневі тому, що "саме там зародився увесь наш рід". А принаймні частина істориків переконана, що етнонім Русь походить саме від ріки Рось, яка протікає й у цих місцях.

Музей національної архітектури й побуту - це можливість пройтися по всім найцікавішим куточкам України за один екскурсійний день, побачити буквально зсередини життя українського народу в 17-20 століттях, познайомитися із предметами побуту звичайного будинку українця. Музей являє собою open aіr експозицію етнографічних районів країни, тобто вся територія музею розташувалася не в павільйонах і інших будівлях, а під відкритим небом, що робить музей дуже привабливим для туристів із всіх куточків миру.

Музей національної архітектури й побуту Пирогово був заснований у далекому1969 році, однак відвідувачів він прийняв через сім років в 1976. З кожним роком музей стає усе більш і більш популярним, а також поповнює свою колекцію архітектурних будов і предметів побуту свого історичного періоду. Так за час свого існування на території музею Пирогово сконцентровано більше двох сотень різних будівель, які символізують свої регіони й історичні періоди країни.

Ще однією відмінною рисою музею Пирогово, що, мабуть, виділяє його з величезної маси подібних світових музеїв, - є різні театралізовані подання, гуляння під час народних свят. На території Пирогово часто можна зустріти людей і працівників у національних костюмах, зайнятих різним ремеслом того часу - ткаль, ліпників посуду із глини й інших. Прогулянки під українську народну музику взагалі стають чимсь особливим, дарують незабутні відчуття. Під час українських народних свят на території музею проходять спеціальні театралізовані подання: танці й танці навколо багаття, спів.

170 сходинок на гору до церкви