Мы-Украинки

Воздви́ження Че́сного Хреста́ Госпо́днього — велике християнське дванадцяте свято. Християни візантійського обряду 27 вересня (14 вересня за старим стилем) святкують празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Це свято належить до 12 великих празників Східної Церкви та має один день перед- та 7 днів попразництва. Історики Східної Церкви вважають, що насамперед дві події лягли в основу встановлення цього празника: віднайдення в IV ст. Хреста, на якому розп’яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалиму у VII столітті.
Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославлення Хреста Господнього.
Щодо віднайдення Господнього Хреста, то християнська традиція передала нам кілька різних легенд. Три з них приписують віднайдення Хреста св. Олені, матері імператора Костянтина Великого. Датою віднайдення Хреста орієнтовно вважають 326 рік. Історики не мають інформації про воздвиження Хреста Господнього одразу після його віднайдення.
Початок празникові Воздвиження дало посвячення храму Воскресіння Господнього, який збудував св. Костянтин Великий на Голгофі у Єрусалимі. Посвячення храму відбулося за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня – 14 вересня – відбулося врочисте воздвиження віднайденого Хреста Господнього.
Іншою важливою подією, що зробила цей празник загальним на Сході та Заході, стало повернення Господнього Хреста до Єрусалиму після того, як 614 року перський цар Хозрой, здобувши Єрусалим, забрав Хрест до перської столиці в Ктесифоні. Повернув Хрест Господній до Єрусалиму імператор Іраклій 628 року після перемоги над персами. Друге урочисте воздвиження Хреста Господнього в Єрусалимі також відбулося 14 вересня.
Оскільки празник Воздвиження пригадував Христове розп’яття і смерть та прирівнювався до Великої П’ятниці, то стало традицією зберігати в цей день строгий піст.
Як зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, щодо святкування цього празника в різних Церквах, то Грецька Церква, наприклад, відзначає його 6 березня, а Римо-Католицька Церква святкувала цю подію 3 травня, але при реформі празників за Папи Римського Івана ХХІІІ 1960 року це свято викреслили з церковного календаря. Характерною ознакою празника Воздвиження є врочисте вшанування Господнього Хреста через обряд піднесення його під час утренньої празника. У Східній Церкві відомі різні обряди воздвиження Хреста, зокрема, обряд св. Атанасія на Атосі, обряд гори Синай, Константинопольський обряд. Щодо воздвиження Хреста Господнього на Русі, то цей обряд згадується тут у ХІІІ ст. Патріарший Собор 1276 року дозволив воздвиження в усіх церквах. Свято Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже старовинних свят, але, як історія знайдення св. Господнього Хреста, так і історія установлення свята, покриті серпанком різних легенд і нелегко тут відрізнити історичну дійсність від звичайної побожної легенди. Треба завважити, що у святкуванні цього празника не йдеться про звичайне почитання-поклоніння св. Хрестові, яке буває в Хрестопоклінну неділю. Тут ідеться про те, що властиво становить цей празник та про що говорить сама назва празника: Воздвиження, що значить Піднесення, тобто осібний урочистий обряд почитання і прославлення св. Хреста.
Історики Східньої Церкви загально годяться в тому, що передусім дві події дали мотив до установлення цього празника: віднайдення св. Господнього Хреста в 4 ст. і його повернення з перської неволі в 7 столітті.
Друга важлива подія, що зробила загальним празник Воздвиження на Сході й на Заході це повернення св. Господнього Хреста з перської неволі. Перський цар Хозрой у 614 р. був здобув Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Чотирнадцять літ пізніше цісар Іраклій (610-641) після своєї перемоги над персами відзискав св. Хрест і приніс його до Єрусалиму, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення св. Хреста. Відтепер празник носить назву: «Всемірне - це є всесвітнє - Воздвиження Чесного й Життєдайного Хреста». Тому, що празник Воздвиження нагадував Христове розп'яття і смерть і ставився нарівні з Великою П'ятницею, то від найдавніших часів стало звичаєм св. Церкви в цей день зберігати строгий піст.

27 вересня — свято Воздвиження Хреста Господнього. У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити навіть найменші спогади про життя й діяння Ісуса Христа, про священні місця, із ним пов'язані. Один з імператорів — Андріан — віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а також Гроб Господень. На штучно створеному імператором пагорбі було збудовано святилище богині Венери та поставлено статую бога Юпітера. Протягом тривалого часу на цьому місці збиралися язичники для виконання культових дій, зокрема жертвоприношень. Але минуло 300 років, і християни знайшли Гроб Господень та хрест Божий. Ця визначна для всього віруючого люду подія сталася за часів Костянтина Великого, першого з римських імператорів, який прийняв рішення припинити гоніння християн (за легендою, він побачив на небі знамення Боже — хрест із надписом: «Цим переможеш»). Намагаючись виконати волю Божу, Костянтин Великий відправив до Єрусалима царицю Гелену, свою матір, щоб вона доклала максимум зусиль задля віднайдення хреста й Гробу Господніх. Тривалий час її пошуки не мали успіху, незважаючи на всі старання. І нарешті святині було знайдено під храмом язичницької богині Венери. Храм негайно зруйнували й витягли на світ Божий християнські цінності: Гроб Господень, хрест, на якому було розп'ято Спасителя, та чотири гвіздки, якими начебто було прибито Сина Божого до хреста. За деякими переказами, було знайдено не один, а цілих три хрести й дощечку з написом, зробленим за наказом Понтія Пілата. Патріарх Макарій вирішив дізнатися, на якому ж саме хресті було розіп'ято Ісуса Христа, тому почав накладати по черзі кожен хрест на покійного. Коли на людину було покладено хрест Господній, мрець ожив. Отже, люди знову отримали можливість поклонятися християнським святиням. Вони побачили диво, що сталося, і попросили патріарха Макарія воздвигнути хрест Господній, щоб віруючі люди могли бачити його бодай здаля. Цариця Гелена після всіх цих подій привезла до Єрусалима часточку від хреста Господнього та знайдені гвіздки. Костянтин Великий віддав наказ побудувати в Єрусалимі храм на честь Христового Воскресіння. Наступного дня після освячення цього нового храму (IV століття) було встановлено святкування Воздвиження хреста Господнього. У народі це свято називають значно коротше — Здвиженням. Від цього дня птахи відлітають до вирію, настають холоди, «земля на Здвиження ближче до зими движеться». За народними уявленнями, не можна ходити сьогодні до лісу, оскільки до вирію не тільки летять птахи, але й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною. За однією з легенд, маленька дівчинка не послухалася дорослих і пішла цього дня до лісу. У лісі вона заблукала, а в темряві не розібрала дороги й упала в яму зі зміями. В огидній ямі, наповненій слизькими зміями, провела дівчинка всю зиму, і тільки навесні вдалося їй вилізти з ями та знайти дорогу додому.

1. Скульптурна композиція "Гетьмани. Молитва за Україну"

2. Воскресенька церква-усипальниця К. Розумовського. Саме в цій церкві за заповітом поховали останнього гетьмана Лівобережної України - К. Розумовського. У 1927 радянські чиновники за якимось там указом чи наказом відкрили саркофаг, викрали з нього гетьманську булаву, стрічку за нагорадами та інші коштовні речі, місцезнаходження яких невідоме до цього часу (добре, що хоч прах Розумовського не зачіпали). Сам саркофак викинули на подвір'я храму, який пізніше мешканці Батурина розтягнули по подвір'ях по камінчику, де й знайшли їх археологи під час експедиції, в якому вони були стані - самі можете здогадатися. На разі вчені намагаються відтворити первинний вигляд саркофагу за малюнками.

3. Цитадель Батуринської фортеці. На жаль була повністю зруйнована пожежою у 1708 році, коли Петро 1 послав князя Меньшикова покарати І. Мазепу після Полтавської битви. Цитадель була повністю відбудована з 0 у 2008 році на своєму історичному місці.

4. Церква Воскресіння Господнього. (відбудована також на своєму історичному місці)

5. Гетьманський будинок. Служив офіційною резиденцією Д. Многогрішного (1669-1672), І. Самойловича (1672-1687), І. Мазепи (1687-1708) (на другому фото - герб І. Мазепи; будинок також відбудований на своєму історичному місці)

6. Скарбниця.

7. Криниця.

8. Гармати.

9. Пам'ятний хрест жертвам Батуринської трагедії 1708 року. Оскільки під час розкопок було знайдено переважно дише тіла жінок та дітей, то з іншого боку на хресті зображено образ Богоматері з немовлям.

10. Палац К. Розумовського. Палац будувався як частинка Петербургу в батурині для дружини гетьмана, сам К Розумовський не встиг пожити в ньому жодного дня, оскільки помер незадовго до закінчення оздоблювальних робіт. Більшість картин, ікон та інших експонатів надані музею Львівською галереєю мистецтв.
Парадний вхід
Задній вхід

Ну і декілька фото з середини палацу

Шабля К. Розумовського, подарована музею нащадками гетьмана
Картина видатних діячів, діяльність яких була пов'язана з Батурином - в центра І. Мазепа, в правому нижньому кутку - К. Розумовський

Оскільки К. Розумовський був людиною не бідною, міг дозволити собі домовитися з церквою та оформити в своєму домі міні церкву. В палаці представлено алтар, ікони. серед них ікона Великомучниці Варвари та тасточка її нетленних мощей

Бальна залла
Їдальня

Ще кілька фото із палацу К. Розумовського


А це вже фотки із будинку Генерального судді (на жаль сам будинок я не сфотографувала - каюсь ) і це єдина пам'ятка, яка збереглася до наших днів ще з часів Д. Многогрішного, коли він був побудований. Найвідомішим Генеральним суддею був Василь Кочубей (той самий кум І. Мазепи, в дочку якого і по сумісництву свою хрещеницю закохався після смерті дружини І. Мазепа - різниця у віці між закоханими становила блищ=зько 50 років; а ще В. Кочубей написав донос на І. Мазепу після п'ятого удару різками змоченими у воді з сіллю - ось так)
А ось і сам В. Кочубей (фото трохи не вдале)

А це пальто (не пам'ятаю правильної назви на жаль), яке пошили вже в нас час, але за точними мірками В. Кочубея - ось таким великим чоловіком був сам Генеральний суддя всієї Лівобережної України)))

Ну і ще пару фото з будинку

Ну а це вже фотки із підвалу будинку, де Генеральний суддя допитував там якогось вельможу)))

А це вже і сам вельможа)))

Ну і наостанок фото із музею археології)
Всі ці речі були знайдені архелогами під час розкопок згарища Батуринської цитаделі
Жіночі прикраси

Гроші

Зброя

Справжній шкіряний чобіт козака

Натільні хрестики

Іконка Богоматері з немовлям, образ якої зображено на пам'ятному хресті жертвам Батуринської трагедії 1708 року