Мы-Украинки

Итак:
колядовать – 6 января вечером
щедровать – 13 января вечером
посевать (засевать) – 14 января утром
Колядуют вечером, 6 января. Щедруют 13 января, а на следующее утро, на рассвете, посевают(засевают) зерном. Посевать(засевать) ходят к крестным, близким и родственникам. Но первым в этот день в дом должен зайти мужчина, так как считается, что девушки не приносят счастья.
По давней традиции, чтобы колядовать нужно как минимум 3 человека. Это могли быть как девочки, так и мальчики, как тёти, так и дяди )). Глава колядующих – звездарь. Это человек, который идет первым и несет звезду. На роль звездаря всегда выбирался человек, который имел громкий красивый голос и лучше других знал колядки.
Следующим по старшинству идет звонарь. Этот человек тоже неотъемлемая часть колядующего “коллектива”. Его обязанность – нести большой колокольчик и оповещать людей звоном о том, что идут колядующие.
Третим важным колядующим является мехоноша. Судя по всему, этот человек должен был быть сильным, так как ему приходилось носить все то, что хозяева домов набросают колядующим: конфеты, печенье, деньги и т.д. Именно набросают, так как колядующие не должны брать ничего из рук – все подарки хозяева должны класть прямо в мешок.
Вечер накануне старого Нового года называется «щедрым». Но здесь уже вступают девочки и девушки. Они ходят по домам и поздравляют всех с наступающим праздником и поют щедровки:
«Щедрый вечер, добрый вечер, добрым людям на здоровье…».
А утром старого Нового года вас наверняка разбудит целая ватага посевальщиков, которые не только поздравят с наступившим праздником, но и, обсыпав с головы до ног зернами пшеницы и других семян, пожелают, чтобы у вас хорошо жито родилось. И снова таки, посевальщиками по традиции непременно должны быть мужчины (но возраст значения не имеет).

Щедрий Вечір ! Добрий Вечір !
На щастя, на здоров'я,
На Новий Рік,
Щоб уродило краще,
Ніж торік
Жито,пшениця,
Всяка пашниця,
Коноплі – по стелю,
Сорочка – по землю,
А льон – по коліна,
Аби в вас хрещених
Голова не боліла,
Кукурудза – на диво,
Ячмінь – на пиво,
Пшениця – на коровай,
А ти, добра господиня,
Про все це добре дбай,
І цукровий бурячок,
Щоб був добрий первачок,
Щоб корова отелилась,
Свиня славно поросилась,
Курка яйця хай несе,
Бджілка меду принесе,
Пошли вдачі, господиня, на все!
Бажаю вам щастя,
Бажаю вам миру,
У серці – любові,
А в хаті – добра,
І щоб не хворіла дітвора!
Веселої вдачі!
Щоб не були ледачі!
Здоров'я нівроку –
Нового вам Року!
У злагоді жити!
І діточок ростити!
Білявих, чорнявих,
Веселих і жвавих!
Не бійтесь приємну
Цю мати мороку,
Щасливого вам Року!!!

Як твердять фольклористи, колядувати можна, починаючи з 6 січня аж до 15 лютого, тобто, до свята Стрітення.
Щоправда, найпоширенішим часом для колядок є час напередодні Різдва: як тільки на небі являється перша зірка — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!
За традицією, колядувати ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. У великому місті, звісно, цього зробити не вдасться, але поколядувати під квартирами сусідів можна.
На початку потрібно запитати господарів, чи можна колядувати. Якщо вам відмовили – мовчки, без образ, підіть.
Самі колядки співаються повільно, протяжно. Рядки, які повторюються (рефрени), варто таки повторювати. Якщо ви не вмієте співати колядки, попросіть, щоби вам хтось допоміг вивчити декілька нескладних пісень, таких, щоби ви могли їх «потягнути».
Обов’язково кожна колядка має завершуватися віншуванням. У ній бажають достатку, але під цим розуміється, щоби людина була здоровою, велося добро, худоба, був мир, родили гарні врожаї.
На жаль, сьогодні коляда часто зводиться до грошової нагороди, а тому діти намагаються якомога швидше проспівати колядку, щоби тільки заробити гроші. Спробуйте пояснити своїй дитині, що суть колядки — в іншому.
А колядників обдаровуйте не грошима, а тим, як це робили раніше, — цукерками, яблуками, горіхами…
Джерело

Щедрівки, як і колядки, величають господаря і членів його родини, бажають багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл тощо.
Виконуються щедрівки у вечір напередодні Старого Нового року, тобто 13 січня.
За християнським календарем — це також день преподобної Меланії. Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки.
Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від «багатої» (що на Різдво), її можна заправляти скоромниною. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.
Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. Щедрують переважно дівчата. Проте, на Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються «водити Меланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.
Щедрівки відрізняються від колядок своїм неодмінним приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».
Джерело

А наступного дня, на Василя, 14 січня, коли починає світати, йдуть посівати зерном.
Зерно беруть у рукавицю або в торбину.
Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких.
Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком.
Сієм, вієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!
На щастя, на здоров’я, на Новий рік,
Щоб вам вродило краще, ніж торік!
Коноплі під стелю, а льон до коліна,
Щоб вам, господарі, голова не боліла!
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!
Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.
Посівальники завжди були бажаними гостями, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. А найщедріше обдаровували того, хто прийшов до оселі першим
Джерело

Свято Коляди пов"язане з поворотом сонця до літа. За старим стилем 25 грудня був найкоротший день та найдовша ніч. Наші предки вірили, що Коляда, богиня неба, народжувала нове сонечко — Божича. Щоб захистити новонародженого, предки-язичники використовували різноманітні магічні дії, в тому числі й ритуальні пісні. З першою зіркою на небі колядники починали ходити від двору до двору і співати колядки.
Значення та історія святкування та співання колядок та щедрівок видозмінилась з прийняттям на Русі християнства. Свято назвали Різдвом, що символізувало народження Ісуса Христа.

В скарбниці української народної творчості від найдавніших часів збереглися величальні пісні — колядки та щедрівки. Вони відзначаються своєрідною жанровою природою і художньою романтично-піднесеною красою, багатим і різноманітним змістом. Об’єктом їх величання є переважно селянська родина, окремі її члени, їх життя і праця, їх врода й характери.
Супроводжуючи давні зимові різдвяні та новорічні обряди, колядки й щедрівки на крилах поетичної фантазії переносили своїх слухачів з реальних досить складних обставин життя в світ бажаного і вимріяного, ідеалізуючи його щедрими кольорами поетичного домислу.
Колядки, як писав Іван Франко, радували селян, брали за душу, хвилювали до сліз. «Чому? А тому, бо колядка переносила їх думку в якийсь світ близький і рідний їм, а при тім зовсім відмінний від того, серед якого минає їх убоге, клопітливе життя. Пісня виповідає простими словами їх найглибші, сердечні бажання, показує їх не як бажання, а як дійсність. Слухаючи колядки, такий бідолаха хоч на хвилю бачить себе заможним господарем, у якого подвір’я чисто заметене, хата гарна, світла, в хаті прибрано по-празничному, недостатку нема, а натомість за столом сидять гості славні та величні на весь світ, і він рад, що може чесно і відповідно приняти їх. Пісня радує його, а глухе почуття дійсних життєвих клопотів хоч на хвилю уступає на бік, випливає сльозами, — не гіркими, але такими, що облегшують душу. Оце й єсть сила і суть поезії» 1
Винести на хвилях поезії пригніченого злиднями і безправ’ям трудівника в соціально справедливий широкий світ добробуту і успіхів, що виблискує святково й велично, — така функція колядкової пісенності. Універсальна значимість змісту й образів колядок та щедрівок давала змогу піднести в ідеальну сферу будь-кого із слухачів (господаря, господиню, дівчину, парубка чи й дитину). Соціальна гіпотеза цих пісень виникла на грунті жагучого бажання змінити тяжкі умови дійсності, досягнути кращого життя. Святкове романтично-піднесене оптимістичне звучання колядок та щедрівок викликало мрійливо-бадьорий світлий настрій. Поетичні малюнки їх, контрастуючи з дійсним станом речей, імпонували прагненням трудової людини, співпадали з її постійними мріями та пориваннями. Тому колядки та щедрівки завжди відзивалися в серцях слухачів, будячи врочистий світлий настрій. Своєю витонченою й граціозною поетичною формою вони якнайкраще відповідали святковій атмосфери сповненій якоїсь «урочистої» радості.
Співані зимою, коли вся природа скована й холодно-одноманітна, вони контрастують з нею своїм змістом і образністю, малюючи щедру панораму весни й літа, повну цвітіння і соковитої природи. Герої колядок і щедрівок, уособлюючи й величаючи звичайних селян і селянок, подані тут в епічно-монументальних образах, в зеніті можливої краси і слави.
В цій поетичній фантазії — ключ до розуміння соціальної суті колядок і щедрівок. Дуже влучно описав їх суспільну роль М. Сумцов «Все важке і сумне, що тривожить селянську душу в довгі осінні ночі, коли на солом’яну стріху падають буйні краплини холодного дощу, в повітрі стоїть сира мряка і шумливий вітер вривається в похилений набік димник, гнітючі турботи, сумніви й побоювання зникають, забуваються під принадним впливом веселої святкової пісні. Колядка зачаровує уяву рисами і образами неземного щастя, наповнює бідне життя фантастичними статками, із одинокої і похмурої хатини веде в чертоги багача, де всюди виблискує золото і срібло, підіймає слухача в осяйні надзоряні простори... В різдвяних піснях, колядках і щедрівках милосердне і співчутливе божество спускається на землю, відвідує бідні оселі і щедрою рукою роздає достаток і щастя. Сонце виявляє батьківську турботу про селянське господарство. Місяць дружелюбно розмовляє з людьми і відкриває їм, в якій хаті в наступному році буде весілля. Добрий хлопець в колядках — не простий парубок, а богатир, що нехтує вороними кіньми й червінцями і любить лише милу дівчину. Дівчина в колядках — не звичайна селянська дівчина:
В хату прийшла — пани стрічають,
Пани стрічають, шапки знімають,
Шапки знімають, її питають:
— Чи ти царівна? Чи ти королівна?
Селянський двір оточений білокам’яними стінами; ворота зроблені з жовтої міді. В хаті столи накриті дорогими килимами; на столах стоять келихи, повні вина. Дарунки, що їх парубок вручає дівчині, — великої вартості: золотий перстень блищить, як вогонь, намисто з буйних перлин обтяжує шию. Навіть кінь в колядках не простий, звичайний сільський кінь, малосильний, з перепалими боками, якого прийняв один іноземний мандрівник за тварину своєрідної породи — «коняку». Золота грива вкриває його широкі груди; срібні копита розбивають камінь, що попадає під ноги; очі, як тернові ягоди, читають всякі написи.
Цей пісенний ідеалізм чогось та вартий! Вікова особиста і майнова залежність, що знижувалась часом до ступеня рабства, зламала б в духовному відношенні темного, неписьменного селянина, якби його не підтримувала постійно чарівниця-пісня, що переносила думку і почуття кудись далеко-далеко, де і ясно, і тепло, й затишно...».
Такого соціального й естетичного звучання колядки та щедрівки набули в процесі свого довговікового розвитку. Первісне ж їх призначення було чисто практичним, як і інших жанрів обрядової поезії, — полегшити працю людини, сприяти досягненню максимальної користі в її стосунках з природою.
Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. - К.: Наукова думка, 1965

Тіра, наступні фото спєцом для тебе)))

Коза, я і Меланка)))

воскова свіча з вифлиємським вогнем

Дві акації, росли під вікном комп`ютерної зали.


Дівчата мене біля роботи сфотографували: коли воно ще така снігова краса буде?



Гілка акації, фотографувала з вікна нашої комп`ютерної зали. На жаль, наступного дня машиною її зламало.