Украиночки, отзовитесь, кто откуда? |
| Автономная Республика Крым |
|
4% |
[ 19 ] |
| Винницкая область |
|
1% |
[ 7 ] |
| Волынская область |
|
1% |
[ 5 ] |
| Днепропетровская область |
|
9% |
[ 39 ] |
| Донецкая область |
|
11% |
[ 46 ] |
| Житомирская область |
|
2% |
[ 10 ] |
| Закарпатская область |
|
1% |
[ 6 ] |
| Запорожская область |
|
5% |
[ 21 ] |
| Ивано-Франковская область |
|
1% |
[ 6 ] |
| Киевская область |
|
15% |
[ 63 ] |
| Кировоградская область |
|
1% |
[ 5 ] |
| Луганская область |
|
4% |
[ 17 ] |
| Львовская область |
|
3% |
[ 13 ] |
| Николаевская область |
|
2% |
[ 8 ] |
| Одесская область |
|
9% |
[ 36 ] |
| Полтавская область |
|
2% |
[ 10 ] |
| Ровенская область |
|
1% |
[ 4 ] |
| Сумская область |
|
2% |
[ 9 ] |
| Тернопольская область |
|
0% |
[ 3 ] |
| Харьковская область |
|
7% |
[ 29 ] |
| Херсонская область |
|
2% |
[ 10 ] |
| Хмельницкая область |
|
1% |
[ 6 ] |
| Черкасская область |
|
3% |
[ 13 ] |
| Черниговская область |
|
1% |
[ 7 ] |
| Черновицкая область |
|
0% |
[ 3 ] |
Всего голосов: 395 Опрос завершён. Как создать в теме новый опрос?
Vanechka:
» Ровенская обл., Острожский замок
Катерина, зима просто чудова!!!! і щаслива пані теж))))
Кадеточка,
ЛАСКАВО ПРОСИМО!!! а ти у нас звідки?
Дівчата, я виклала цю свою екскурсію в іншій темі на форумі, але подумала, що обділити своїх землячок я не можу. Тому, якщо вам буде цікаво, перегляньте.
Острозький замок розташований на вершині пагорба в районному центрі Острог, Рівненської області (Україна). Замок був збудований на місці давньоруського дерев'яного укріплення, зруйнованого монголо-татарами в 1241 році. Спочатку це була вежа-донжон, яка тепер носить назву «Вежа мурована».
Замок протягом XIV-XVI століть був родовим гніздом князів Острозьких, найбагатших магнатів Речі Посполитої тих часів, і найбільшого свого розквіту досяг при Костянтина Івановича Острозького. Острог був одним з головних форпостів Речі Посполитої. Протягом століть замок неодноразово перебудовувався і модернізувався. В даний час ансамбль замку становлять Вежа Мурована (XIV століття), Кругла башта (XVI століття), Богоявленський собор (XV-XVI століття), надбрамна дзвіниця (1905 рік) і фрагменти стін.
Вежа мурована (служила князівським житлом) знаходиться в південно-східній частині замку. Після завершення будівництва в другій половині XIV століття представляла собою донжон, в подальшому декілька разів перебудовувалася і остаточного вигляду прийняла в кінці XIX століття. Зараз вежа являє собою триярусна споруда складена з пісковика і цегли. З півдня, заходу і сходу укріплена контрфорсами, що з'явилися в XV-XVII століттях. В даний час всередині вежі діє краєзнавчий музей.
Кругла башта розташована в південно-західній частині замку. Це триярусна споруда з каменю та цегли укріплена трьома контрфорсами з трапецеїдальним вирізом з боку замкового двору. Верхні яруси обох веж в кінці XVI століття набули ренесансний вигляд.
На території міста Острог, крім замку збереглися кілька об'єктів міських укріплень. До них відноситься Луцька надбрамна вежа і Татарська надбрамна башта. Обидві башти були побудовані у другій половині XV початку XVI століть із піщанику. Це триярусні споруди в плані представляють собою овала з прямокутником. Усередині луцької вежі в даний час розташований музей книги (в саду біля стін замку знаходилася друкарня, де Іван Федоров надрукував Острозьку Біблію - перший повний варіант біблії перекладений на східнослов'янська мову.). Татарська башта збереглася гірше, втрачена значна частина еліптичної частини будівлі.
пізніше розповім про підземелля та Острозьку Академію
...
Alesia:
» Украинское Полесье
Іванка, ти з таким ентузіазмом та захопленням розповідаєш про свої подорожі, що мені захотілося поділитися з вами своїми експедиційними враженнями. Одну статтю про експедицію у Чорнобильську зону я уже розміщувала. Зараз подаю другу, присвячену Українському Поліссю. Я "помучила" трохи своїх колег, учасників експедиції, трохи пошаруділа у літературі. Стаття має загальний пізнавальний характер, хоча й написана чимало років тому)) Може, ще для когось у нас у темі Полісся є такою ж малою батьківщиною і любов'ю, як для мене))
Українське Полісся... Унікальний край, унікальна земля, унікальні люди. Тільки на Поліссі вас нагодують крохмальними сирниками, налисниками і варениками. Тільки на Поліссі картоплю можна копати босонiж, відчуваючи під ногами теплу і ніжну землю. Тільки на Прип'ятьському водосховищі можна побачити 60-70-кілограмових сомів, які, мліючи у теплій воді, гріють свої жирні боки на нагрітому сонцем камінні. За ними спостерігали учасники чорнобильської культурологічної експедиції, організованої Центром захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій (МінНС). Від цього видовища у чоловіків тремтіли руки і горiли очі, жіночі емоції обмежувалися зляканим зойканням.
Для когось Полісся — просто частина України, для когось — мала батьківщина. Для науковців Полісся — суперрегіон, у якому, завдяки його «законсервованості», зберігається чимало архаїчних рис традиційно-побутової культури українців, відсутніх і зниклих в інших регіонах.
Поліські історико-культурологічні експедиції працюють з липня 1994 р. Першими досліджували Поліський, Іванківський райони, Чорнобильську зону, зону відчуження, проводили роботу серед переселенців. Експедиції формували у вигляді збірних творчих колективів з різних установ (не тільки академічних) і різних міст України — Києва, Львова, Рівного та ін. З 1995 р. в експедиціях бере участь Ліна Костенко. На сьогодні в них побувало понад 200 чоловік, близько 100 науковців пройшло безпосередньо через зону. Всього їх було понад 30 комплексних, понад 60 профільних, вузькоспеціалізованих — лінгвістичних, музичних, археологічних тощо. Зібрано близько 110 тисяч одиниць архівних документів, 50 тисяч фотонегативів, 10 тисяч експонатів, вийшли друком 27 книжок (наукових, науково-популярних), випущено 3 компакт-диски із записами традиційної музики Полісся.
Топонім (самоназва) «Полісся» присутній у найдавніших українських літописах, зокрема Іпатіївському. І досі між ученими точаться дискусії про історико-етнографічні контури цього краю. Свої аргументи мають історики, етнологи, фольклористи, географи, мовознавці, економісти, картографи, представники інших наук. Але всі вони єдині в одному — це унікальний, неповторний регіон, одна з найархаїчніших зон слов'янського світу. Звісно, кожен край має свої характерні особливості, завдяки чому вони і різняться між собою. Але в чорному полум'ї Чорнобиля найбільше горіли саме поліські села і нищилась саме поліська культура. Чим вирізняється Українське Полісся?
Наукова література про нього в своєму арсеналі має вже немало грунтовних праць: збірники матеріалів конференцій, польових даних, колективні монографії, різноманітні брошури, видані у Рівному, Луцьку, Мінську, Києві, Львові. Чимала заслуга у вивченні та науковому відтворенні традиційно-побутової культури Полісся належить Музею народної архiтектури та побуту НАН України (м. Київ). Створена тут експозиція «Полісся» єдина в Україні, де системно і комплексно представлені пам'ятки народного будівництва різних частин регіону.
Археолог, доктор історичних наук Леонід Залізняк засвідчує, що найдавніші стоянки, залишені на Житомирщині неандертальцями, сягають мустьєрської доби (100—35 тис. рр. до н. е.). Пізніше (20—14 тис. рр. до н. е.) на теренах Київської, Житомирської та Чернігівської частин Полісся оселяються мисливці на мамонтів. З часом тут виникає етнокультурна спільнота споріднених культур мисливців на північного оленя. Загалом Л. Залізняк наголошує на визначній ролі Українського Полісся в етногенезі українців. Сьогодні археологи, які копають на Поліссі, небезпідставно обіцяють нові сенсаційні знахідки і відкриття...
Інший київський археолог, мій друг-одногрупник Олег Тарасов, натомість цитує «Історію» Геродота, його численні згадки про неврів і країну Невріду. Вона локалізувалася саме в басейні Прип'яті, яка константно вважається ядром поліської території. Щодо етнічної належності неврів, то переважна більшість науковців відносить їх до слов'ян, чи — обережніше — праслов'ян. Адже неврів змінили венеди, від яких сучасна наука веде генетичну ниточку до слов'ян.
Антрополог, доктор історичних наук Сергій Сегеда виділяє в Україні чотири антропологічні зони: північну, центральну, західну і південну. Перша з них поширюється на Волинь та Полісся. В ній дослідник виокремлює чотири антропологічні типи: волинський, поліський, деснянський (валдайський), верхньо-дніпровський і наголошує, що на Волині та Правобережному Поліссі відсутня щонайменша монголоїдна домішка.
Очевидно, саме генетичний зв'язок літописних волинян та древлян із наступними поколіннями українських поліщуків обумовив збереженість у місцевій народній традиції давніх форм життя. Так, етнолог київського скансену, кандидат історичних наук Ірина Несен у поліській експозиції покаже вам житла, які і в ХІХ ст. зводились із реліктового будівельного матеріалу — соснових колод (кругляка). Ще на початку ХХ ст. зруб місцевого житла залишався відкритим (небіленим), в окремих пам'ятках рудиментарно збереглися найдавніші типи вікон волокової конструкції — без скла, які закривалися дощечкою. На відміну від інших регіонів України, де народне житло мало чотирисхилий дах на кроквах, на Поліссі С. Таранушенко зафіксував двосхилі накотні дахи, дахи на сохах, дахи на підсішках, які типологічно є значно давнішими. Лише тут ще в першій чверті ХХ ст. побутували такі архаїчні освітлювальні пристрої, як «посвєти», «лучніки», «мешки».
Поліський народний костюм зберіг давні способи оздоблення місцевих строїв винятково способом ткання, на зміну яким пізніше прийшли різні гладьові лічильні шви, а потому — хрестик. Поліські ткані рушники вирізняються значною довжиною і вузькістю (500х27 см). Такий рушник міг накривати ікони, розташовані двома рядами на суміжних стінах покуті.
На Поліссі здавна поширені побутові форми, виготовлені способом плетіння із різних сортів лози, соломи, соснової та дубової драниці, березової кори та коріння сосни. В західній частині регіону з такого коріння виплітали форми, аналогічні гончарним. Значного розвитку набули і деревообробні промисли. Полісся — один із небагатьох регіонів України, де ще у ХХ ст. зберігалися традиції видовбування масивних дерев'яних кадовбів для зерна.
Не один етнолог згадає пшоняну кашу, яку тут варили на хрестини, весілля, похорон як головну ритуальну страву. Вона відома і в деяких інших регіонах, але саме на Поліссі обряд приготування, розподілу, споживання каші, биття горщика, в якому вона була, мав довершений і системний характер.
Свої особливості має і місцевий весільний ритуал. Порівняно з іншими українськими регіонами він містить обмежену кількість обрядових дійств, малий асортимент обрядового печива (коровай і пиріг). На Поліссі зафіксовано і найбільшу кількість рудиментарно збережених традицій так званого уксорилокального шлюбного обряду, пов'язаного із проведенням першої шлюбної ночі на території молодої.
Фахівець із народної медицини Зоряна Болтарович у своїх статтях зазначала, що регіональна специфіка поліського лікування особливо чітко простежується в засобах рослинного характеру. Тут поряд iз рослинами, лікувальні властивості яких здавна відомі всім слов'янським народам (полин, м'ята, ромашка, лопух тощо), широко застосовувалися місцеві рослини — тирлич, гадючник, щенець, бедренець тощо. Характерною особливістю поліської народної медицини є застосування отруйних рослин (тої, гриба-чаги та деяких інших). Поліські замовляння приховують сліди дохристиянських звичаїв та ритуалів, залишки давніх культів.
Фольклорист, кандидат філологічних наук Олена Чебанюк наголосить на рівні збереження архаїки, яка на іншій території України зникла ще на початку ХХ ст., а на Поліссі фіксується під час експедицій і в кінці ХХ — на початку ХХІ ст., на збереженні пісень різних жанрів, відсутніх на іншій території нашої країни, — русальних, купальських тощо. Саме на Поліссі переважають давніші закличні веснянки, побутують оригінальні прадавні колядки та щедрівки, а найбільшою оригінальністю вирізняються пісні літньо-осіннього календарного циклу.
Етномузиколог, кандидат мистецтвознавства Євген Єфремов зверне увагу на архаїчний стрій, характер, структуру мелодій, спосіб виконання пісень, що видають давні риси (наприклад, вузький обсяг мелодій). Зазначить, що весільна музика, весільні обрядові наспіви знаходяться в тому самому стильовому руслі, що й календарні, мають подібну музичну будову. Закцентує увагу на такій унікальній особливості Полісся, як побутування архаїчних форм багатоголосового співу (бурдон, гетерофонія). Вкаже на існування ще в недалекому минулому рідкісних зразків музичного інструментарію, які музикологи відносять до так званої «пастушої (доземлеробської) культури» — поліських дерев'яних труб із дерева і кори, рогів (бичачих).
Мовознавець Іван Борисюк вкаже, що на Поліссі зберігається чимало архаїчних мовних рис, які сягають ще праслов'янських часів. Ці риси виявляються на всіх структурних рівнях мови: фонетичному, морфемному, лексичному, фразеологічному, синтаксичному. Ця специфіка проявляється і на рівні словотвору і семантики різних частин мови.
З Поліссям пов'язані і маловідомі сторінки нашої історії. Так, фахівець iз етноконфесійних досліджень, кандидат історичних наук Наталія Рубльова зверне увагу на наявність, крім переважаючого православного населення, також римо-католиків і великої частини іудеїв (особливо в містечках, наприклад Хабне, нині Поліське). Згадає таку постать, як ксьондз Теофіл Скальський, який з 1920 р. керував римо-католицькою Київською єпархією, за сфабрикованими даними був арештований, відвезений до Москви. В результаті на кілька років зірвалося підписання торговельної угоди між СРСР і Польщею. 1932 р. на підставі угоди між СРСР і Польщею був обміняний як політв'язень.
Керівник Українського центру вивчення Голокосту, кандидат історичних наук Анатолій Подольський, характеризуючи Полісся, підкреслить існування багатьох міст і містечок (Коростень, Радомишль), де у 20—30-х роках євреї складали понад 50% населення, перебуваючи в тісному культурному і соціальному співіснуванні з іншим населенням. Обов'язково наголосить на трагедії 1941 р. — Голокості, коли відбувалося масове знищення євреїв тільки за їх походження (на Житомирщині — тотально) шляхом розстрілів, депортацій, виселень у гетто. Згадає Василя Гроссмана — письменника, автора нарисів «Україна без євреїв» (1944), друга Іллі Еренбурга.
Оті перші чорнобильські культурологічні експедиції міцно поєднали науковців Києва та Львова. За результатами польової роботи в чорнобильській зоні публікуються статті, вийшли друком 3 випуски матеріалів історико-етнографічного дослідження «Полісся України», яке не має аналогів у вітчизняній науці, захищаються кандидатські та докторські дисертації і складаються вірші. Чутлива, поетична душа львівського науковця Корнелія Кутельмаха виплакалася такими щемними рядками (диптих «Стежками Полісся», надрукований у двомісячнику Інституту народознавства НАНУ «Народознавчі зошити», 1996, ч. 2, ст. 65—66):
Поволі та вперто у безвість відходить
Усе, чим багатий Поліський був край.
Тут більше русалка житами не бродить,
Лиш плісінь зелена, де був водограй...
...
Elenochka:
Vanechka писал(а):Замок князів Острозьких
Ванечка спасибо за просвещение!
Девочки, у нас сегодня в Одессе дождливо, так что поднимаем настроение!
Немного
Одесского юмора 
:
Одесса. Жена - лежащему на диване мужу:
- Сема, ты таки хочешь чаю?
- Да!
- Так встань и завари!
- Тогда нет.
- Так лежи и не ври!
*******
Одесса. Дерибасовская.
- Товарищ еврей, который час?
- Если ви через двое штанов и кальсоны увидели что я еврей, то посмотрите через жилетный карман на часы.
******
Идут по улице два еврея, один у другого спрашивает:
- Мойша, ты счастлив?
- А что делать?
******
Одесса. Дерибассовская. По ней мечется взмыленный интеллигент. Подскакивает к одесситу:
- Вы не знаете, где находится почта?
- Знаю. А зачем она вам?
- Хочу послать деньги родителям в Москву.
- Пошлите со мной.
- Нет! Я вас не знаю!
- Не бойтесь, пошлите со мной!
- Нет! Ни в коем случае! Вы меня обманете!
- Пошлите со мной, идиот, я вам покажу где почта!
******
SMS от жены:
"Милый, короче. В саду надо быть 8:10 - 8:15, значит Машу начать будить в 7:30 - 7:35. Одеть колготки, джинсы темно-синие, футболку из второго ящика снизу, кофточку фиолетовую или малиновую (ящик второй снизу) (все в комоде). Взять с собой: платье розовое - висит в нашем шкафу (отделение рубашек), на маленьких вешалках в твоей стороне, носочки белые, сандалики и в садике ее переодеть. Попробуй сделать два хвостика, резинки в самом верхнем шкафу комода, в белой с каким-то там, вроде, рисунком коробке из под обуви. Наверх, смотри по погоде: либо розовое пальто, фиолетовая шапка, розовый шарф. Либо зеленый пуховик, шапка та же, без шарфа, на ноги новые сапожки. Проверь и приготовь все сейчас, если что звони и спрашивай, я еще не сплю".
Ответ от мужа:
"Я не поведу ее в садик!" ...
Alesia:
Тіра, я постараюся сильно не замудрити)))
При вивченні весільного обряду і загалом шлюбу вирізняється два їх типи - вірілокальний та уксорилокальний. Перший - це закручена назва того, що дружина після весілля перебирається жити в родину молодого. Обов"язковим елементом весільного обряду є перша шлюбна ніч, в українців, зокрема, на тому ж Поліссі, вона зустрічається під назвою "комора". Відповідно, ця шлюбна ніч при вірілокальному обряді відбувається в родині молодого. Уксорилокальний шлюб - це навпаки, проживання молодої сім"ї в родині молодої, і, відповідно, проведення першої шлюбної ночі в хаті молодої.
Такий уксорилокальний шлюб був поширений не лише в певних регіонах України, а також у деяких європейських народів, в Японії (наприклад, в епоху Хейян - раннє Середньовіччя), полінезійців та ін.
Якщо коротко, то уксориколальний (чи матрилокальний) - це проживання молодої пари в родині дружини, зазвичай - з її матір"ю (хоча і не завжди).
З цим типом шлюбу пов"язано багато інших висхідних питань, зокрема, тип правонаслідування і загалом права жінок у суспільстві і т.д. А там і до українського матріархату недалеко)))
...
Тира:
Олеся, дякую, усе зрозумiло))
Alesia писал(а):права жінок у суспільстві і т.д. А там і до українського матріархату недалеко)))
права женщинам нужны, имхо. И не только в виде удостоверения водителя))
Но.. с одной стороны, "кюхе, киндер, кирхе" - не является обязательными. А с другой стороны.. как сказала одна американская ярая феминистка: "Войну мы выиграли, теперь вынуждены кормить пленных". Это я к:
Катерина-Ф писал(а):От і керують ніжні охоронительки домашнього вогнища укладкою шпал.
...
Alesia:
Іванка, Тіра, Катруся, дякую вам за компліменти на адресу моєї статті))
Катруся - так, брати Мишаничі - ціла епоха в українській науці!
Я абсолютно згодна з вами щодо сучасного стану жінки в суспільстві. Але це - наслідок певного збочення, на жаль((
Традиційно ж українська жінка користувалася в родині та громаді значно більшою повагою і шаною, мала значно більше прав, ніж у деяких наших сусідів)) І це рудиментарно просто шикарно простежується в народній обрядовості, зокрема, весільній. Навіть у другій половині 19 ст. українські дослідники підкреслювали таку унікальну рису традиційного українського весільного обряду, як
привселюдна згода дівчини на шлюб. Цей елемент обряду мав обов"язково бути дотриманий)) Ну і згадайте практику дарувати гарбузи "непідходящим" женишкам)) Навіть звичай іти у свати пізно ввечері в обрядовому фольклорі та численних польових дослідженнях розшифровується так: "щоб люди не бачили відмови" (хоча це пояснення і є дискусійним з наукової точки зору).
І в українській обрядовості зафіксований ще один звичай, аналогів якому у світі треба добряче пошукати - звичай дівчини свататися до хлопця. За усіма народними поясненнями, хлопець не мав права відмовити! Цей український звичай вганяв у ступор дослідників і в романтичному 19 ст.
Ох, дівчата, і ще хочу з вами поділитися - я стала студенткою)) Записалася на одну міждисциплінарну сертифікатну програму при Києво-Могилянці, так що скоро їду на пару)) Не пройшло і 20 років (як пише Катруся) після закінчення Університету, як я знову стала студенткою! Сама собі дивуюся)))
...
Alesia:
Дівчатка, усіх зі святом!
Катерина-Ф писал(а):Та ні
"Как сказать"
Ох, дівчата, я вам дякую за підтримку з моїм студенством!)) трохи це на авантюру якусь схоже))
Анекдот з життя, моя менша мені сьогодні ввечері розповіла:
- Мама, ти уявляєш, у нас Ваня пішов з продльонки у шкільному взутті! Ну, у тому, яке він переодягає і носить у школі! Як таке можна було не помітити - не уявляю!
(Це були туфлі)) )
Після секундного мовчання я вирішила уточнити:
- А хто його забирав?
- Тато!
Так що у таких анекдотів є реальне підгрунтя)))
...
Метелица:
Alesia писал(а):Дівчатка, усіх зі святом!
Доброї ночі! І я усіх вітаю зі святом! Здоров.я та щастя Вам!
Vanechka чудові фото)) дуже цікаві))
Alesia писал(а):Анекдот з життя, моя менша мені сьогодні ввечері розповіла:
От насмішила,
Alesia )) Бідна дитина! Але чоловіки, вони, таки, трохи телепні. От у мене теж, зовсім недавно (в грудні) казус з дітьми стався. Причому, може кому він і не зовсім смішним покажеться, але ми реготали так, що трохи в штани не напудили. Розказую:
Діти в мене доволі самостійні (старшому дев’ятнадцять, молодшому дванадцять). З ранку повставали і кожен собі розійшовся/розбіглися – кому куди треба, ніхто нікого не будить, якщо хтось ( я, чи чоловік, вихідний), а рушає собі в день і все. Так от, сплю я якось одного ранку – нарешті вихідний, лафа, чоловік на роботу подався, молодший в школу, - коли чую, як старшенький вигукує з прихожої: «Ма!» да «Ма!», і якось підозріло хрюкає носом – чи плаче, чи регоче, не зрозуміти.
Робити нічого, встаю, чалапаю у прихожу, стою, зіваю і кажу: «Що?». Що ти, сину, тіпа, від матусі хош в таку рань (на годиннику 10.15). «Сину» дивиться на мене, незрозуміло чого істика сльозами і суне мені під очі сапог (я вже не буду казати чоботи, можна?). «Що?» - знов кажу я, і знов зіваю. Ну сапог і сапог, я причому? Я взагалі сон не додивилась. «Чий?» - питає син, якось дуже весело. «Ну твій» - одповідаю я і втрете зіваю, бо якусь дурню дитина питає, чесслово. «А це чий?» - підіймає син другий сапог і з силою стуляє щоки – в когось рветься на волю істерика. «Ну Данили, і що?» - дивлюсь я якось уже «озабочено» на свого старшого. Чи не заболів, бува? « Ма! – повторяє син. – Це мій сапог, а це Данін, ну? Чого мовчиш?». «І що?» - кажу я, здіймаю плечі і тут мій мозок прокидається. «А другий де? Данін другий сапог де?» – питаю я і чую регіт сина: - «У школі!». «Як у школі?.. – кліпаю очима і відбираю в сина обидва сапога. – А твій другий де?». «Так теж у школі!» - каже син, але це, дівчатка, ще не той самий момент, той самий момент, коли ми чуть не «здохли»( пробачте за брутальність) стався тоді, коли ми подзвонили молодшенькому до школи (от чому я пам’ятаю час) і на питання, усе в нього в порядку чи ні, як він дійшов до школи і не сталося з ним бува чогось "странного" , він відповів: «Нормально, а що?».
Тут я зауважу, що старшенький у мене хлопчик 187 см зросту і ножку має сорок шостого розміру, а молодшенький – сорок другого. Як він міг спросоння надіти різні сапоги, це ще зрозуміло, а от як зміг прочалапати в них три часа (до школи півчаса пішої ходи) і не помітити різниці в об’ємі і зовнішньому вигляді – незрозуміло. Коротше, отака в нас сталася історія. Нарочно не придумаешь.
Добраніч, дівчата, бо вже світає, а я ще не сплю)))
...
Dolly:
Верно говорят, что все анекдоты из жизни. Кто из нас не выходил в тапочках на работу? Мне подруга рассказывала как она на работу без юбки ушла. Дело было зимой. Пальто у подруги длинное. Спросонок собираясь на работу, подруга решила не одевать пока юбку, чтоб не испачкать, не помять и т.д. Короче, когда пришла пора выходить, она благополучно одела пальто, благо хоть колготки были теплые, и вышла. Очнулась только возле остановки и побежала одеваться. Хорошо, что коллектив женский, все поржали и за опоздание ничего не было. Но эту историю ей вспоминают до сих пор.
...
Катерина-Ф:
Метелица, Даня, Леся, 
було й мені таке, я одного разу поперлася на роботу з маминою сумкою: купувала на розпродажі, купила 2 дуже схожі, ще й додаткову знижку виклянчила. Добре, хоч у мами гаманець лежав у сумці з грошима, а то довелося б бігти назад. Ситуація абсолютно як у анекдоті про Вовочку, який у музичну школу з автоматом прийшов. Ото й мені таке вийшло.
Інночко, це ми можемо
Инна Стоянова писал(а):искали и не нашли. Мужские образы
А от це вже вони можуть. І залюбки роблять
Инна Стоянова писал(а):герои, которые никак не хотят находиться
Особливо ще й коли 
Справляємо посміховинки далі? Тільки не кидайтеся капцями, будь ласочка!
Мій такий скромний кніксен у бік Міносвіти та 
вчителям - не ображайтесь, колеги! - і батькам - тихенько співчуваю. ЧТО ГНОМИКИ ДУМАЮТ О ПОРОСЁНКЕ?
Михаил Задорнов
Помните, я всегда говорил, что наш народ небезнадежен? А многие, наоборот, утверждают, что России конец. Знаете, сколько раз это утверждали на протяжении тысяч лет? И сколько раз было, что Россия уже у края пропасти, но вдруг возьмет, да вынырнет. Этакая Птица Фенинкс! И это благодаря тому, что у нас есть потрясающие люди! Замечательные! Мыслящие ярко, остроумно. Мне приходит много интересных писем. Предлагаю вашему вниманию одно из них. Добавлю лишь немного перефразированные слова Маяковского: "Я знаю город будет, я знаю, саду цвесть, когда такие люди в стране российской есть!" Люди, которые вот так относятся к нашей торгашеско-брендовой буллшит (это определение я позаимствовал у авторов письма) реальности.
viinni_puuhinen
Добрый день, Михаил Николаевич! Решили поделиться сюжетом из жизни - не знаю, сочтете ли смешным, но вдруг
***
Когда сын был во 2-м классе, ему задали домашнее задание по английскому языку – составить рассказ по картинке. В учебнике была и картинка: стоит поросёнок, вокруг него несколько зеркал, как в примерочной у портного, а из-за зеркал выглядывают гномики. Внимание, вопрос (та-да-да-дам! барабанная дробь):
«Что ДУМАЮТ гномики, глядя на поросёнка»????
Озадаченный ребёнок принёс учебник маме с папой. Мама с папой почитали, офигели от вопроса (почем НАМ знать, что ДУМАЮТ эти чёртовы гномики???? И что курил чем вообще думал автор учебника, когда писал такой вопрос?). Но мы же русские люди, мы ж не сдаёмся. Начали думать… Учебник капиталистический, значит, думать надо с учётом жёстких реалий забугорного общества. Гномики прячутся за зеркалами – значит, задумали какую-то пакость, иначе бы подошли к поросёнку и открыто высказали всё, что они о нём думают.
Тут как раз мы вспомнили популярную в лихие 90-е годы уголовную тему «Откормить кабанчика» - дать кому-то заработать бабок, потом этого человека грохнуть и деньги забрать. Значит, факинг гномики готовят покушение на бизнесмена-поросёнка! Один руководит, подаёт знаки другим, ждущим удобного момента, чтобы прицелиться и расстрелять богатого поросёнка. Ну а дальше нас понесло… В итоге вышел сценарий голливудского фильма в лучших его традициях.
…Поросёнок был русским, в молодости принадлежал к неформальной молодёжной группировке, панковал и носил ирокез. Потом остепенился, завёл бизнес. Злобные гномы были стьюпид (дураками), сами разбогатеть не сумели, поэтому решили отнять у поросёнка его фирму и организовали рейдерский захват. Бизнесмен оказался не промах, подвернувшейся под руку биг хаммер (кувалдой) разогнал нападавших. Расколотил зеркала, предательски укрывавшие врагов его бизнеса, и нанес завистливым буллшит гномам лёгкие (а может, и тяжкие) телесные повреждения. Спасая свои асс (задницы), нападавшие сбежали, но и сам поросёнок пострадал в неравной схватке. Подъехавшая полиция (как водится в голливудских фильмах) спросила у израненного поросенка, укладывая его на носилки: «Аre you ОК»? Поросенок из последних сил сделал пальцами «козу» и прохрипел: «Punk`s not dead»!
Занимался закат. На фоне заходящего солнца вырастал грибок ядерного взрыва – это сработало ядрёное устройство, в последний момент закинутое поросёнком в машину с удирающими гномами...
Занавес, титры.
Давясь от смеха, мы с мужем перевели «сценарий» на английский. Муж – дальнобойщик, постоянно выезжающий за границу – сдобрил повествование некоторыми «непереводимыми идиоматическими выражениями» из своего богатого словарного запаса. Ребёнку была вручена тетрадка с наказом как можно выше тянуть руку и обязательно прочитать рассказ в классе.
На следующий день сын получил «пять» по английскому, а мы с мужем получили (повестку в суд) вызов в школу. Учительница призналась, что пока ребёнок читал рассказ, она благодарила Бога - остальные дети не владеют английским настолько, чтобы уловить суть и насладиться нюансами, которые она-то поняла в лучшем виде. На вопрос «Из-за чего мы так взвились?» мы с мужем показали ей гаддем картинку и вопросили, какую еще факинг стори можно сочинить в ответ на этот буллшит вопрос «Что ДУМАЮТ гномики о поросёнке»?
Мы с мужем – водители! Мы (не курим травку) НЕ СПЕЦИАЛИСТЫ по мыслительным процессам гномиков !!! Или может она – специалист в данной отрасли знания? Тогда мы очень хотим знать правильный ответ!
Учительница достала приложение к учебнику (приложение для учителей, где расписаны цели урока и примерные ответы на домашние задания типа этого). Так вот оказывается, они изучали прилагательные, используя антонимы «тонкий-толстый», «высокий-низкий», «чистый-грязный». Зеркала на рисунке, оказывается, кривые – где-то поросенок отражается тонким и длинным, где-то толстым и грязным. И типа гномики должны были думать именно это.
Ну, ребята, извините… У нас вашей книжки-расшифровки не было… Мы всё сами-сами, как тот бизнесмен-поросёнок. Скажите еще спасибо, что не дали ребёнку в школу маааааленькую ядрёную бомбочку (папа еще помнит, как их делают из марганцовки и серебрянки). А могли ведь и про примерочную написать - гномы вполне могли быть вуайеристами, поросенок - геем, вышло бы биг-пиг-порно
))
...
Alesia:
» Рецепт: тесто для пиццы
Пані, панночки, панянки!
Прошу до столу - піцца!
Хочу з вами поділитися рецептом піцци - вірніше, тіста для піцци, яке служить мені вірою і правдою уже майже 15 років. Дуже просте, легко робиться. Тісто у мене розчиняє менша. Чи то її пальченята такі гарячі, чи то дитина дійсно настільки щиро і віддано це робить, але воно виходить суперовим - смачне і легке.
25 гр свіжих дріжджів розчинити у 200 мл теплої води, додати дрібку солі і 1 ст. л. цукру. Поступово підсипати борошно = консистенція густої сметани. Накрити і в тепле місце хвилин на 15. Потім добавляти борошно і вимішувати, майже в самому кінці + 2 ст. л. олії (я додаю оливкову). І все!
Вимішати, розкачати і на деко. Для нас найсмачніша піцца із салямі та ананасами. Ми перепробували безліч поєднань продуктів, робили і вегетаріанську пісну піццу, але салямі +ананаси=найулюбленіша для нас без варіантів)) Хоча не для всіх - менша не любить у піцці ананаси взагалі. Так що на фото ви побачите, що третина тіста ананасами не викладена))
Я ледь змащую тісто кетчупом і майонезом (нещодавно "відкрила Америку" - для цього шикарно підходять силіконові пензлики від хлібопічки), викладаю порізану ковбасу, зверху кільця ананаса і засипаю сиром. І в духовку! 30-35 хвилин - і ваша піцца вже буде пахнути на всю квартиру!))
Така кількість дріжджів та води - 25 гр/200 - найкраще для духовки більших розмірів, типу "Брест". Якщо духовка менша (а виявляється, деко моєї вбудованої духової шафи при однакових зовнішніх розмірах самих плит вужче за "брестське" на 4 см), треба брати 20 гр/160 мл води - щоб не був товстим корж.
...
Olwen:
Я из Запорожья! Приятно познакомиться!
У меня и тортик есть!
...
Olwen:
» Рецепт: торт "Прекрасная Мария"
Vanechka писал(а):Як то не треба? ТРЕБА!!!!!! як там говориться, нашу фігуру вже нічого не спортить і навідь, тортик)))
Добре!
Записуйте!
Торт «Прекрасна Марія»
Тісто: 4 жовтки, 4 склянки борошна, 400 грам маргарину, 50 грам горілки, ½ чайної ложки соди гашеного оцтом.
Крем 1 Банку згущеного вареного молока.
Крем 2 - ½ склянки молока , 1 склянка цукру, 1 яйце - добре розмішати, варимо на повільному вогні, поки не розтане цукор. У 300 грам вершкового розм'якшеного масла додамо по 2 ложки отриманої маси і добре взобьем.
Замісити тісто, розділити на 4 частини і поставимо на 2 години в холодильник, але не в морозилку. 4 білки зіб'ємо до густої піни з 1и 1/3 склянки цукру, додамо туди стільки ж волоських горіхів. З тіста розкачати тонкий пласт, укладемо на деко, зверху змажемо білковою масою з горіхами. Випікаємо до світло-золотистої скоринки. Випікаємо 4 коржі. Готові коржі по черзі змажемо 1 і 2 кремом. Верх торта прикрасимо волоськими горіхами.
...
Olwen:
Дівчата, заходьте в гості почитати про мій улюблений острів - Хортицю.
Читати ...
Elenochka:
Девочки, мне тут друг по-инету прислал заметку - слишком впечатлительным не читать...
"Статистика"
Количество врачей в США - 700 000.
Количество смертей по причине медицинских ошибок - 120 000.
На одного врача приходится 0.171 смерть.
А теперь - об оружии.
Количество людей, владеющих оружием в США 80000000. Да - это 80 млн!
Количество случайных смертей, связанных с использованием оружия в год среди всех возрастных групп 1500.
Количество смертей на одного владельца оружия 0,0000188.
Таким образом, врач примерно в 9000 раз опаснее владельца оружием.
Факт: оружием владеет не каждый, но почти у каждого есть врач!
Это означает, что риск быть убитым врачом превышает в 80 раз риск быть застреленным!
Не желая травмировать широкую публику, Я решил не оглашать статистику о юристах, поскольку подобный шок может вызвать панику, что приведёт к увеличению количества обращений к врачам! ...
