Лия Ната:
» Умань, дендропарк "Софиевка"
м. Умань Національний дендрологічний парк "Софіївка"
Граф Станіслав Щенсний Потоцький, один із найбагатших магнатів України, узяв шлюб з прекрасною грекинею Софією. Закоханий граф квапився виконати всі забаганки молодої дружини. Влітку 1795 року, повертаючись із Гамбурга до Умані, Софія завітала до графині Гелени Радзивілл. Її маєток був розташований у містечку Неборові, неподалік Варшави. На Софію велике враження справив розкішний парк графині и вона розповіла про це в листі до Потоцького, а пізніше виявила бажання у Криму ″мати таку ж саму, а може, й більш прекрасну «Аркадію»″. Однак Софія не знала про дійсний стан фінансових справ у Станіслава - на той час перша дружина Потоцького Юзефіна зі своїми управляючими довела маєток мало не до краху. Тому тоді придбати садибу у Криму граф не міг. Але заради коханої граф здійснив подвиг - зібрав кошти і через рік (1796) в Умані розпочалося будівництво парку в романтичному стилі. У подарунок коханій Станіслав вирішив створити кусочок Еллади, щоб нагадував він їй про гори і ліси, чисті струмки і прозорі озера покинутої Греції. Урочисте відкриття парку відбулося у травні 1802 року до дня народження Софії.
Парк розпочинається з Головного входу. За ним йде центральна алея.
За однією із версій, Головний вхід до парку нагадує вхід в Афінський ринок, а деталі, що завершують сторожові башти, запозичені з храму богині Вести в Тіволі (Італія). Довгий час вхід до парку прикрашали італійські пірамідальні тополі, що їх завіз С. Щ. Потоцький. Саме з «Софіївки» вони розповсюдились по всій Росії (Про це свідчить лист імператора Росії Олександра І до Софії Потоцької, в якому він дякує їй за транспорт із саджанцями пірамідальної тополі, що прибув до Петербурга).
Праворуч, біля входу в парк, за стіною туї знаходився будинок Музею історії парку. Будинок, в якому був розміщений музей, збудований у 1957 році, до 1980 року використовувався як адміністративно-лабораторне приміщення, а в 1996 році його фонди перенесено до нинішнього адміністративного корпусу, який розташований на території парку. А на його місці тепер знаходиться комплекс для обслуговування туристів, що носить статус Будинку творчості вчених Національної академії наук України. Цей будинок має оригінальну архітектуру, а на вершині будівлі — оглядовий майданчик.
З місця, де був розташований музей, відкривається вид на гранітні скелі та невеличке Женевське озеро.
На території поляни, що вище Женевського озера, в 1841 році була збудована дерев'яна альтанка для караульного солдата. Вона нагадувала по своїй формі грибок, тому місцевість схилу праворуч по ходу в парк дістала назву Грибок. Альтанка відновлена в 1994 році.
По центральній алеї парку, на шляху від Головного входу до Тарпейської скелі, праворуч росте група ялин, а також болотний кипарис. Раніше цю ділянку парку називали Малою Швейцарією.
Тарпейська скеля розташована праворуч по ходу Головної алеї. На ній розташована дерев'яна альтанка легкої конструкції, що продовжує скелю. Скеля названа як південно-західна стіна Капітолійської фортеці Стародавнього Риму, яка збереглася до нашого часу.
Перед павільоном Флори, праворуч, розташоване джерело — «Срібні джерельця». Оформлення його виконано в античному стилі. Це підковоподібна споруда з граніту, на краях якої дві вази з декоративними рослинами. В середній частині вертикальної стінки вмонтовані декоровані бронзою трубки, з яких тече джерельна вода.
Алея закінчується павільйоном Флори. Перед ним спланована площа, від якої, обгинаючи павільйон, розходяться кілька доріг.
Асфальтова дорога через Венеціанський місток веде до Верхнього ставу і до виходу на територію Уманської сільськогосподарської академії, повз оранжереї на видовий майданчик біля обеліску. Звідти по Верхній алеї можна вийти на терасу Бельв'ю і повернутися на площу до павільйону Флори.
Друга дорога від павільйону Флори піднімається круто ліворуч і догори, веде до ще однієй вхідної зони в парк, до адміністративно-господарської зони парку, до поляни Дубинка і далі в західну частину, де створені сучасні види парку. В цю частину парку також можна дістатися, якщо повернути ліворуч відразу від Головного входу.
Нижня алея проходить вздовж берега Нижнього ставу.
Посеред ставу з широко роззявленої пащі змії, що звивається на камені, б'ється стовп води — водограй «Змія». Висота фонтану досягає 12 — 16 метрів. Спочатку вода фонтану линула в висоту просто з отвору в камені і фонтан називався «Самсон», як і відомий фонтан в Петергофі. Пізніше, в часи військових поселень, на камені була встановлена скульптура змії. Змія була вилита з бронзи невідомим майстром. Якщо її вузол розтягнути в довжину, вона буде розміром в 10,65 м.
В кінці Нижньої алеї розташована на високому гранітному п'єдесталі двометрова статуя давньогрецького поета-драматурга Евріпіда. Далі, у центрі алеї — статуя Гермеса (у римлян — Меркурій). Біля підніжжя крутого схилу, розташоване джерело Гіппокрени (Іппокрени). За грецькою міфологією, джерело Гіппокрени з'явилося від удару копита крилатого коня Пегаса (звідси «кінське джерело») на горі муз Геліконі в Беотії. Джерело присвячене Аполлону і музам. На квадратному п'єдесталі біля джерела 1851 року було встановлено статую Венери. Нижче від статуї із гранітного п'єдесталу біжить джерельна вода, яка в будь-яку пору року має однакову температуру. Вода наповнює бронзову напівчашу, прикрашену декоративним зображенням вужів, і, переливаючись через її краї, стікає по гранітному підземному каналу в Нижній став.
Через нижній став до Площі зборів веде металевий місток — з якого відкривається вид на Великий водоспад. Вода надходить сюди через підземну річку Ахеронт із Верхнього ставу (Верхній став-підземна річка Ахеронт-Мертве озеро-Каскад Великого Водоспаду-Водоспад).
Площу зборів прикрашають різноманітні архітектурні елементи паркової композиції. Площа зборів обрамлена дерев'яними лавочками. Знаходиться вона на півострові овальної форми. У центрі площі розташований басейн, посередині якого поміщено велику гранітну вазу. В басейні плавають декоративні риби.
Біля басейну розташована статуя Паріса.
Ліворуч від площі зборів розташований грот. Велика гранітна брила, вагою більше 300 тонн, зависла без опори і утримується лише на трьох точках. Надійність цієї споруди перевірила сама природа. У 1838, 1976, 1986 роках, коли в Умані траплялися значної сили землетруси, грот залишився неушкодженим. Грот називають Гротом страху та сумніву (раніша назва — Грот Тантала).
Над Гротом страху і сумніву, біля Великого водоспаду розташований невеликий п'єдестал. Колись тут стояла статуя Амура. Статуя зображає хлопчика, який порозкидав всі свої стріли, тятива, що з'єднувала кінці лука, розірвана. Амур відхилився назад і ламає і свій лук.
Вище Площі зборів ідуть гранітні сходинки вздовж великої гранітної брили нагору. Відразу ж зліва знаходиться Західний грот (грот Скілли, або Сцілли). Грот створено з рожевого граніту, в ньому влаштовано гранітні лавочки та столик.
Далі, праворуч, знаходиться майданчик, вирубаний у скелі по краю крутого обриву. Майданчик називають Бельведер, тому що на ньому деякий час стояла статуя Аполлона Бельведерського. Перед входом на майданчик відкривається вид на нижню частину скелі, яка нагадує профіль людського обличчя. За одними переказами — профіль Людвіга Метцеля, за іншими — Станіслава Потоцького. Оглядовий майданчик на Бельведері прикрашає мармурова антична статуя Орфея.
Дещо вище від Бельведерської скелі сусідня з ним ділянка називається Кавказькою горою.
Є кілька варіантів легенди про Камінь смерті (той, що на фото знаходиться в воді). Один з них свідчить, що коли знесилені, змучені кріпаки притягли звідкись за сотні верст величезну скелю, граф запитав свою красуню, де вона бажає бачити цю брилу. Софія звеліла встановити її на самому верху скель. І коли брилу нарешті підняли на самий верх, вона зірвалася і з гуркотом звалилася у воду, давлячи на своєму шляху людей. «Сам Бог велів цьому каменю зайняти своє місце», - виголосив граф. А народ назвав його Каменем смерті. Ця легенда якнайкраще підтверджує слова, що ідилія парку «дорогою ціною куплена».
На схід від статуї Амура ліворуч розташовані гранітні сходи, які ведуть до гротів Локетек та Горішок.
Грот Горішок розташований з правого боку. Він завершує композицію Долини гігантів. У гроті Горішок вирубана гранітна лава, а поряд з ним влаштовано штучний триступеневий водоспад.
Ліворуч і вниз знаходиться грот Локетек — масивна природна скеля. У ній вибита лавка й встановлено круглий стіл. Про нього згадується у всіх відомих описах «Софіївки». Грот влаштований в честь короля Польщі Владислава.
Далі по алеї знаходиться міст через русло річки Кам'янки, який веде в Темпейську долину. У цьому місці Людвіг Метцель намагався створити прообраз грецької Темпейської долини. Тут росли 9 берестів, що алегорично відображали дев'ятьох синів Потоцького. Двоє з них (Костянтин та Микола) померли в ранньому віці, а також і дочка Потоцьких Гелена. Як пам'ять про їх ранню смерть в долині встановлено гранітний обеліск, який має назву «Усічена колона» — (Розбита або Зламана колона). Біля основи обеліска покладено надмогильний гранітний камінь, який нагадує лева, що спить, а поряд протікає струмок річки Кам'янки, розбитий на три окремих маленьких водоспади. Називаються вони «Три сльози» й алегорично виражають смуток матері за трьома померлими дітьми.

+ камінь, що забражає лева

Праворуч на гранітному постаменті встановлений мармуровий бюст давньогрецького філософа Платона. У парку також встановлені бюсти Арістотеля — Гомера та Сократа.
Наступна частина парку називається Єлисейські поля. Біля входу на Єлисейські поля лежить гранітна брила природної форми, а поряд з нею - тесана чотиригранна шліфована гранітна колона. Ці два камені випадково виявилися поряд в «Софіївці» і з часом почали називатися композицією «Природа та мистецтво».
Вглиб Єлисейських полів, ліворуч на зеленому лузі, на гранітному п'єдесталі стоїть гранітна ваза. Праворуч од лужка з вазою розташована ділянка каменів різної величини. Камені вкриті мохом, між ними ростуть поодинокі дерева і кущі та без певного напрямку ідуть стежки. На початку будівництва парку цю місцевість названо Критським лабіринтом. В обрисах каменів можна вгадати певних звурів. Праворуч стоять штучно зрощені три дерева тополі білої, які вже відмерли. Їх називають «сімейним деревом».
На схід від Єлисейських полів знаходиться найбільший висічений у природній скелі грот. Він називається Левовий або Громовий (первісна назва — грот Каліпсо). Левовим або Громовим грот називається із-за гуркоту, який утворює водоспад, що знаходиться всередені: вода б'є з каменю з гуркотом, що мав би нагадувати рик лева. Вхід до нього розділений на дві половини гранітною грубої форми підпорою. Недалеко від входу на правій стіні залишилися видовбані в стіні два рядки польською мовою, які належать Станіславу Потоцькому: «Забудь тут пам'ять про нещастя і прийми щастя віще, якщо ж ти щасливий, так будь ще щасливішим».
Далі по алеї знаходиться грот Фетіди (Венери). Грот має вестибюль, що складається з чотирьох колон. Вони утримують на собі гранітну плиту та напівкругле вікно. Середину гроту прикрашає скульптура Венери Медицейської
Праворуч від гроту Фетіди стоїть статуя Аполлона Флорентійського.
Ліворуч від гроту Фетіди знаходиться круглий павільйон, який назвається Фазанником. Цей павільйон збудований з круглих дубових колон, інкрустований корою дуба, ясена та клена.Посеред павільйону влаштовано невеликий басейн з фонтаном у центрі.
В самій північно-східні частині парку знаходиться Верхній став. На ньому знаходиться острів, на якому виділяється павільйон, обсаджений екзотичними рослинами. Це Острів кохання (попередня назва - острів Анти-Цирцеї). Острів Анти-Цирцеї створений в перший період будівництва парку в розширеній частині Верхнього ставу, або Чаруючого моря. Кріпаки насипали острів вручну і надали йому овальної форми з таким розрахунком, щоб не закривати далекі перспективи ставу.Павільйон будувався в готичному стилі, але після відвідування парку 1847 році Миколою І за його вказівкою цей павільйон було знесено, а на його місці 1850 року побудували новий в стилі епохи Відродження. Він існує і в наш час, і його називають відповідно до кольору первісного пофарбування Рожевим.
На березі Верхнього ставу розміщений Амстердамський шлюз. Шлюзове облаштування створено в перший період будівництва парку і призначене для пропускання човнів з Верхнього ставу в підземну річку Ахеронт і, навпаки, а також для спуску води із ставу.
Підземна річка Ахеронт була споруджена в перший період будівництва парку, її довжина під землею — 211 м, а починаючи від Верхнього ставка — більше 223 м, ширина З м і висота 3 м. Глибина води в каналі досягає 1 м. Протягом всього підземного каналу влаштовано 4 люки, з допомогою яких частково забезпечується його освітлення, а також здійснюється аерація.
У Західній частині парку розміщені адміністративно-господарські будівлі, створено розарій — де зростає більше 5000 екземплярів понад 150 сортів троянд.
На схилі, західніше від Нижнього ставка, розташована природна діброва, яка називається Дубинка. На цьому місці колись був дубовий ліс, але від нього зберігся лише один старий дуб на галявині біля Китайської альтанки. Всі інші дерева, що створюють картину густого природного дикого лісу, висаджені пізніше, вік їх менше 200 років.
У північній частині парку розташований Англійський парк — або арборетум ім. В. В. Пашкевича. Він займає невелику територію у формі трикутника. Територія арборетума густо порізана досить складним лабіринтом стежок. Тут є басейн, а також кам'яниста гірка, покрита колись рослинами-сукулентами — багаторічними рослинами.
Поряд з Англійським парком на захід знаходиться Партерний амфітеатр і оранжерея. Перед оранжереями ділянку парку створено в трьох рівнях в регулярному стилі. Верхня частина — це стрижені газони правильної форми, краї яких прикрашають різноманітні сорти поліантових троянд. Середня частина Партерного амфітеатру утворена гранітною стіною та широкою підковоподібною алеєю, яка плавно огинає пологу частину схилу з багатою трав'янистою рослинністю, що спускається до басейну з фонтаном Семиструмінь.
Фонтан Семиструмінь є невеликим круглим басейном з ажурною бронзовою вазою посередині. З центра вази вириваються вгору сім пружних струменів води.
За фонтаном установлена статуя «Зима». Статуя зображає старого чоловіка, обличчя його виражає біль, страждання, він намагається прикритися хітоном, щоб захиститися від холоду. Вважалося, що це — алегорія і пори року, і життя людини. Раніше статуя називалась скульптурою Вічного Жида.
...
Калинихта:
Лия Ната писал(а):м. Умань Національний дендрологічний парк "Софіївка"
була ще за часів середньої школи (їздили з класом на екскурсію), тому мало що пам"ятаю... Давно планую знову відвідати Софіївку.....
Ganna писал(а):Давненько я там не була
я теж
Катерина-Ф писал(а):Ну, вчишся-працюєш, діти, зацікавлення... Улюблені квіти, улюблена книга тощо...
отже, зі своїм навчанням вже закінчила (
маю дві вищі освіти); працюю не за фахом, але робота мені до вподоби (
один мінус - мушу багато сидіти)
маю доньку, тому після своїх університетів "навчаюся" в гімназії
маю пЕсу (як називає чоловік: від слова пес жіночого роду), тобто лабрадора (дівчинку), яку, власне кажучи, звати Калініхта (Ніхта).
улюблених конкретних речей, здається, не маю, тобто квіти люблю взагалі, кольори подобаються в залежності від настрою, і т.д....
люблю літо, не зважаючи на спеку. не люблю зиму (як на мене, достатньо тижня, тільки щоб багато снігу, без вітру, з сонцем і мороз не нижче -7).
обожнюю воду, починаючи з душу, закінчуючи морем
багато читаю, з дитинства. чоловік каже, що книги - це мій наркотик. не читаю документалістику, фентезі і не всю фантастику...
страшенно люблю мандрувати (тільки з комфортом

). та почала замислюватися над спробою по типу турпоходу
так, наразі, здається достатньо про себе
краще продовжимо екскурс по цікавинках Києва
...